БАТЬКИ МЕНЕ ПОПЕРЕДЖАЛИ, ЩОБ Я ДОБРЕ ПОДУМАЛА, ПЕРШ, НІЖ ВИЙТИ ЗАМІЖ ЗА РОЗЛУЧЕНОГО ЧОЛОВІКА, В ЯКОГО В ПЕРШОМУ ШЛЮБІ ЗАЛИШИЛОСЯ ДВОЄ ДІТЕЙ. ВОЛОДИМИР ЗДАВСЯ МЕНІ ЧУДОВИМ ЧОЛОВІКОМ, ТОМУ ЧЕРЕЗ ПІВ РОКУ МИ З НИМ РОЗПИСАЛИСЯ. ВСЕ ОБІЦЯЛО БУТИ ДОБРЕ, АЛЕ Я НЕ ДО КІНЦЯ ВРАХУВАЛА ВПЛИВ ЙОГО ДІТЕЙ НА НАШ ШЛЮБ

Після розлучення я залишилася з якоюсь пустотою в душі. Ми з чоловіком, проживши чотири роки, розійшлися, як чужі люди. Дітей в цьому шлюбі у нас не було, але в свої тридцять два я не переставала мріяти про малюка. А потім я познайомилася з Володимиром, він теж був розлученим, але в першому шлюбі у нього залишилося двоє дітей. З колишньою дружиною Володимир порвав усі стосунки, а ось про дітей і далі продовжує піклуватися.

Володимир здався мені чудовим чоловіком, тому через пів року ми з ним розписалися. Все обіцяло бути добре, але я не до кінця врахувала вплив його дітей на наш шлюб. Я не розумію свого чоловіка і того, що він від мене хоче. Йому чомусь здається, що я повинна любити його дітей від першого шлюбу. Звичайно, я розумію, що це його діти, але чому я повинна їх любити? Я готова інколи зустрічатися з ними, виховувати їх, якщо того вимагатимуть обставини, але подарувати материнську любов я готова тільки по відношенню до своєї дитини.

А про нашу спільну дитину чоловік поки говорити не хоче. Мотивуючи це тим, що діти у нього вже є. Про мене він, звичайно, не думає, вважаючи мене безсердечною.

А я так не вважаю, я думаю, що жінка здатна полюбити тільки свою рідну дитину. Хоча у моєї сестри є троє дітей, і я дуже люблю своїх племінників. Але вони мені, як рідні. А дітей чоловіка я рідними не вважаю, тому і полюбити не можу. Припускаю, що голова чоловіків працює трохи інакше, ніж наша, але це зараз не має ніякого значення.

Найцікавіше в цьому те, що я намагалася з ним поговорити. Він начебто слухає і розуміє мене, але його вчинки говорять про зворотне. Виникає відчуття, ніби він не тільки мене не хоче розуміти, а й ніколи не зможе. Адже йому здається, що його діти є прямим продовженням його. Однак це не так. Діти – це не їхні батьки. І хоча я розумію, що збоку все це виглядає цинічно, але по-іншому висловити свою точку зору я не можу.

В справу навіть втрутилася його мама, моя теперішня свекруха. Вона чомусь вирішила, що не тільки має право втручатися в наше життя, але і здатна зрозуміти мене. Цій жінці дійсно здається, що якщо вона колись народила, то тепер розуміє всіх людей, у яких виникають проблемами з дітьми. Її поради так і вклинюються в наше життя. У мене відчуття, ніби вона спеціально це робить. Не здивуюся, якщо скоро почне приїжджати до нас і ліпити на холодильник записки, в яких будуть її чергові моралі.

Мої батьки думають приблизно так само, тому я навіть не можу прийти за порадою в власний будинок. Вони мене попереджали, щоб я добре подумала, перш, ніж зійтися з чоловіком з дітьми. Тепер, мовляв, чого плачеш – бачили очі, що вибирали.

Благо мої подруги мене розуміють і намагаються підтримати. Вони теж говорять, що полюбити можна тільки власних дітей.

Часом мені здається, що таке несприйняття у мене викликане банальною ревністю. І якщо б я сама стала матір’ю, то разом з рідною дитиною могла б відчувати подібні емоції і до чужих дітей.

Фото ілюстративне – septemberfrau.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *