— Вітаю, татко. Ваша дружина всю лікарню на вуха поставила, трійня у вас. Три дівчинки красуні народила вам дружина, — сказала санітарка і пішла у своїх справах

Це був другий мій шлюб. З Олексієм ми одружилися два роки тому. Чоловік зачарував мене своєю добротою і щирістю. Він дуже добре ставився до моєї дочки Валерії від першого шлюбу, він займався вихованням дівчинки і кожні вихідні ходив з нею на прогулянки. Незабаром я завагітніла. Мій чоловік був дуже радий, він дуже хотів, щоб у нас народився син.

— Дочка у нас вже є. Добре б тепер сина народити, — мрійливо говорив Олексій.

— Коханий, головне, щоб дитина здоровенькою народилася, а син або дочка — це не має ніякого значення, — сказала я чоловікові.

— Так, ти права кохана. Олексій обняв мене і поцілував.

Незабаром підійшов термін моїх пологів. Я заздалегідь лягла в лікарню. У палаті крім мене були ще дві жінки — Тетяна та Олена. У Олени передбачалися складні пологи. Мало того, що у жінки були перші пологи в 36 років, так ще й прослуховувалися два сердечка. Лікарі сказали, щоб жінка готувалася до двійні.

Олена дуже хвилювалася, вона практично не спала і весь час плакала. Жінка боялася народжувати сама і просила зробити їй кесарів. Лікар заспокоював породіллю і пообіцяв їй діяти за обставинами. У мене з Оленою почалися перейми майже одночасно. Нас забрали в пологовий зал. Я дуже хвилювалася за свою сусідку, у якої почалася справжня паніка. Тому майже не звертала увагу на свої перейми. Практично всі лікарі зібралися навколо Олени. На мене крім акушерки ніхто не звертав уваги. Пологи у мене виявилися легкими і незабаром я народила сина. Здорового, прекрасного малюка. Через деякий час народила і моя сусідка Олена. Навколо неї почалася справжня паніка. Жінка народила трьох дівчаток. Мій чоловік знав, що у мене почалися пологи і з самого ранку, стояв біля віконця довідкової, набридаючи медпрацівникам кожні п’ять хвилин.

— Вітаю, татко. Ваша дружина всю лікарню на вуха поставила, трійня у вас. Три дівчинки красуні народила вам дружина, — сказала санітарка і пішла у своїх справах.

Я довго не могла зрозуміти, куди пропав мій чоловік. До мене він не приходив. Я постійно дзвонила на домашній телефон, але мені ніхто не відповідав. Валерію на час мого перебування в лікарні забрала до себе моя мама. Ніхто не розумів куди зник мій чоловік. І я змучилася, розуміючи, що з Олексієм сталося щось непоправне. У мене навіть молоко пропало від стресу.

Приїхавши з пологового будинку додому, я побачила на столі записку від чоловіка. І все встало на свої місця. «Олено, пробач мені, будь ласка. Я не готовий годувати чотирьох дітей. Я дуже хотів сина, а ти зруйнувала всі мої надії» — писав мені чоловік.

Я спочатку нічого не могла зрозуміти і тільки потім до мене дійшло, що санітарка переплутала мене з моєю сусідкою, яку так само звали Оленою, і повідомила моєму чоловікові про народження трійні. Я розсміялася з цього курйозного випадку, але потім я розплакалася, розуміючи, що чоловік підло мене зрадив і втік від труднощів. Я дуже довго переживала цю трагедію. Мені було прикро, що людина, яку я вважала найкращим чоловіком у світі, виявився звичайним боягузом, який дбав тільки про себе.

Минуло 3 місяці. Я вже оговталася від того, що сталося і знову повернулася до життя. Я знову почала сміятися і радіти життю.

— Це добре, синочку, що твій тато відразу показав свою нікчемну сутність. Адже він міг зрадити нас в будь-якій важкій ситуації — розмовляла я вголос зі своїм синочком.

Олексій з’явився через чотири місяці. Він подзвонив мені.

— Привіт, Олено. Це правда, що ти народила мені сина, а не трьох дівчаток? — запитав у мене чоловік.

— Ні Олексію, це неправда. Сина я народила собі, і ти тут ні до чого, — сказала я.

— Ти не маєш ніякого права приховувати від мене мого сина, — обурено кричав Олексій.

— Послухай мене уважно і запам’ятай, у тебе немає ніяких прав. Ні на мене, ні на сина. Я вже подала на розлучення і на позбавлення тебе батьківських прав. Твою записку я додала до справи, — сказала я чоловікові.

— У тебе нічого не вийде, — кричав він у трубку.

— Вийде, Олексію, у мене все вийде. А ти забудь цей номер телефону і краще не з’являйся в нашому житті ніколи. Інакше дуже пошкодуєш, — пригрозила я чоловікові і кинула трубку.

Я не змогла пробачити чоловікові таку підлу зраду. Та й довіри у мене до нього ніякої не було. Не могла я жити з чоловіком, чекаючи удару в спину від нього в найбільш невідповідний момент. Краще я сама буду ростити сина і виховаю його справжнім чоловіком. Навчу, як треба ставитися до жінок і сім’ї.

Як ви вважаєте, Олена правильно вчинила, що не пробачила чоловікові таку зраду?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *