Жінка чула у своїй голові голоси, які змусили її піти до лікарні. Вони й врятували їй життя!

Британка стверджувала, що голоси у голові врятували її від смерті. Вони нібито попросили жінку прийти до лікарні і підказали лікарям, де потрібно шукати проблему. І виявилося, що причина слухових галюцинацій була здатна її вбити, якби її вчасно не виявили — голоси викликала пухлина мозку.

Жінка, що ховається під ініціалами А. Б., народилася у 1940-вих роках у Європі, а до 1960-их переїхала до Великобританії. Все життя вона відрізнялася відмінним здоров’ям і практично не хворіла навіть на застуду. А. Б. ніде не працювала і вела домашнє господарство, живучи разом з чоловіком і дітьми у Лондоні. Але у 1984 році все змінилося — жінка серйозно почала перейматися через свій психічний стан, коли раптом почула у голові сторонні голоси.

А. Б. сиділа вдома і читала книгу, коли у її голові пролунав незнайомий жіночий голос, який нічим не був схожий на її власний потік думок і який вона не могла контролювати.

“Будь ласка, не бійся. Я знаю, тебе шокує, що я заговорила з тобою, але це найпростіший спосіб, який я змогла вигадати. Ми з подругою раніше працювали у дитячій лікарні на Грейт-Ормонд-стріт, і ми хотіли б допомогти тобі”, — сказав один з голосів.

Пізніше до цього голосу приєднався другий, теж жіночий. На підтвердження свого реального існування, за словами жінки, голоси незнайомок розповіли їй три факти, про які вона не могла знати, і попросили перевірити, що та й зробила. Слова галюцинацій виявилися правдою, але А. Б. не сприйняла їх серйозно, подумавши, що з’їхала з глузду, і вирушила до свого лікаря, який спрямував її до психіатричної лікарні Ламберт.

“Я бачив її у психіатричній поліклініці і діагностував функціональний галюцинаторний психоз. Я запропонував загальні підтримуючі консультації, а також ліки з тіоридазином. До її значного полегшення, голоси зникли після кількох тижнів лікування, і вона вирушила у відпустку за кордон”, — розповів журналістам психіатр-консультант Ікечукву Обіало Азуонье.

Але відпочинок в А. Б. зіпсувався — під час поїздки голоси знову з’явилися і попросили її негайно повернутися до Лондона, тому що вона нездорова і їй потрібно якомога швидше почати лікування. Голоси нібито назвали жінці адреси, за якими тій треба було прийти. Чоловік вирішив довести дружині, що голоси існують лише у її голові, і відвіз її за цією адресою. Виявилося, що вона належить відділенню комп’ютерної томографії лікарні. Голоси наказали їй увійти всередину і попросити зробити сканування мозку з двох причин: у неї пухлина і запалення стовбура головного мозку.

Це злякало А. Б., але у лікарні до неї не стали прислухатися, тож британка знову пішла до Ікечукву Азуонье, який вирішив допомогти їй і дав направлення на сканування мозку.

“Щоб заспокоїти її, я попросив провести сканування, пояснивши у своєму листі, що галюцинаторні голоси попросили її про це, що особисто я не виявив жодних фізичних ознак, що вказують на ураження мозку, і що метою сканування було просто заспокоїти пацієнта. Спочатку запит відхилили, але зрештою томографію зробили. Результати виявили ліву задню лобову парафальцинову масу, яка простягалася від лівої до правої сторони — іншими словами, у неї були усі ознаки менінгіоми (різновид пухлини мозку),” — сказав Азуонье.

За словами Обіало, нейрохірург лікарні був здивований відсутністю в А. Б. головного болю та інших ознак неврологічних порушень і рекомендував зробити негайну операцію, не чекаючи ускладнень. Голоси у голові жінки погодилися з лікарем і повністю підтримали його пораду. Операцію провели у травні 1984 року, і вона минула успішно. Аузонье згадує, як А. Б. після пробудження від наркозу стверджувала, що голоси відвідали її востаннє.

“Ми раді, що допомогли тобі. Прощавай”, — сказали голоси.

Азуонье виступав на психіатричній конференції у 1984 році, розповідаючи про цей випадок. Під час доповіді була присутня і сама А. Б., якій усі зацікавлені люди задавали питання. За словами психіатра, думки розділилися — хтось вважав версію А. Б. правдивою та такою, що доводить існування телепатії або зв’язку з потойбічним світом, у той час як інші були налаштовані скептично і вважали, що А. Б. проходила обстеження у своїй рідній країні і відмовилася від дорогого лікування, бажаючи отримати безкоштовне у Великобританії, для чого й вигадала історію з голосами.

Але було й третя думка, за якою пухлина такого розміру (1,5 на 2,5 дюйма або 3,8 на 6,3 сантиметра), напевно, була болючою. Жінка щось відчула, злякалася, що у неї пухлина мозку, і цей страх викликав галюцинації. Вона, припустили експерти, могла несвідомо запам’ятати інформацію про лікарні і методи виявлення пухлин протягом життя, і її власний мозок під впливом стресу відтворив знання у формі голосів.

“Повне зникнення психіатричних симптомів після видалення пухлини показало, що вони були, принаймні, безпосередньо пов’язані з наявністю ураження, і, можливо, фактично були викликані самим ураженням”, — вважає Обіало.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *