Різне

Свекруха викрала мого сина і наговорила йому багато дурниць…

Моя свекруха мене просто ненавидить і не пропускає жодної можливості, щоб мені напакостити. Вона часто розпускає про мене плітки та намагається принизити перед іншими. З народженням сина, наші стосунки ще більше погіршились. Останню її витівку я їй ніколи не пробачу.

Як завжди, після роботи я приїжджаю за сином в садок, а там його немає.

– Бабуся забрала. – сказала мені стурбована вихователька.

В договорі з нашим садком чітко прописуються дані осіб, які мають право забирати вашу дитину. В моєму договорі свекрухи не було. Але дитини їй віддали.

Я відразу зателефонувала свекрусі – телефон відключений, перелякавшись, я набрала чоловіка.

– Ну так, вона ж тобі дзвонила? Вони на дачу поїхали, відпочинемо з тобою на вихідних .. – радісно говорив чоловік.

– Мені ніхто не дзвонив. Вона вкрала дитину! – панікувала я, прекрасно знаючи свою свекруху.

Те, що мій чоловік вижив в дитинстві та виріс, на мою думку, абсолютна випадковість.

– Що ти верзеш? Як – вкрала? Мама пару годин мені подзвонила, я її до тебе відправив, дозволу питати. Ти дозволила, я подзвонив виховательці, повідомив, що Марка бабуся забере. Вони поїхали на дачу. Давай додому, я фільмі скачав, піцу замовимо!

– Тобі не можна піцу! – строго сказала я.

– Овочеву – можна! – заперечив чоловік і відключився.

Оптимізм чоловіка був мені зрозумілий – не так часто нам доводилося проводити час удвох. Але залишити чотирирічного сина на розтерзання свекрухи, яка вважає чіпси корисною і здоровою їжею, я не могла.

Раніше Марко їздив з бабусею, пару раз, поки я не помітила закономірність: кожен раз після поїздок з бабусею, у дитини болить живіт. Гарненько розпитавши сина, чим його годує бабуся, я була  приголомшена: чіпси та сухарики запиваються соками з коробочок. Після цього Марко бачився з бабусею тільки в моїй присутності.

Я вийшла з садка і стрибнула в машину, де знаходиться дача – я прекрасно знаю. Я приїхала набагато раніше, ніж свекруха з дитиною добиралися на поїзді. Припаркувавши машину біля будинку, я почала чекати, не звертаючи уваги на грайливі повідомлення чоловіка. Свекруха з’явилася хвилин через сорок, ведучи за руку Марка, який гриз сухарики.

Побачивши мене, вона змінилася в обличчі і почала судорожно забирати у внука пачку з сухариками.

– Синку, привіт! – крикнула я.

– Мамо! – син радісно побіг мені на зустріч, вирвавшись з чіпких рук бабусі. – А бабуся сказала, що ти забула мене забрати, тому забрала вона і ми поїдемо на дачу. А я знав, що ти не могла про мене забути, ти ж мама! А мами ніколи нічого не забувають!

Свекруха переминалася з ноги на ногу. Мені навіть здалося, що я бачу, як крутяться шестерні у неї в голові. Посмішка, що осяяла обличчя матері чоловіка, не обіцяла мені нічого хорошого.

– Марко, пішли в будинок! Твоя мати їде! – скомандувала свекруха, гордо продефілювавши повз мене і схопивши дитину за руку. – Зайнятися нічим, так? Приїхала, не полінувалася. Іди краще чоловіка ублажай, а то, не приведи Господи, кине ще тебе.

Я не стала вступати з нею в суперечку – сумнівалася, що почую хоч що-небудь новеньке. Козир свекрухи – брехати, як попало. А на образи її фантазія занадто бідна. Я вирвала руку дитини, посадила сина в машину і ми поїхали. У дзеркало заднього виду я спостерігала, як свекруха махає кулаком мені в слід. І п’яти хвилин не минуло, як почав надзвонювати чоловік.

– Як ти могла побити мою маму на очах у дитини? Зовсім зайнятися нічим? – почав кричати чоловік.

– Ніхто її не бив, у сина запитай. Хоча варто було: вона знову годувала його сухариками. – сказала я.

– І що? Я все дитинство сухарики їв! І виріс!

– Так. А крім тебе, виросли ще гастрит і виразка! Хочеш, щоб твій син також мучився, як ти? – уїдливо поцікавилася я у чоловіка. – Вдома поговоримо. Я за кермом.

Поки ми їхали додому, в розмові з сином, з’ясувалося ще ось що: свекруха обіцяла онукові, що скоро вони будуть жити втрьох – він, тато і бабуся. А все тому, що «у мами є дядько, з яким вона скоро буде жити, кинувши тебе напризволяще. Але я тебе не кину – тільки ми з татом тебе любимо».

Вислухавши дитину, я придушила бажання розвернутися і як слід провчити свекруху. Це треба додуматися – подібну маячню вливати в вуха чотирирічній дитині! Приїхавши додому, я влаштувала чоловіку потворну сцену: адже тільки за цей день свекруха кілька разів мене оббрехала – перед чоловіком і перед сином, нагодувала дитину всякою поганню, що їй робити суворо заборонено, а ще й відвезла його без мого відома.

– Твоя мати більше на гарматний постріл не підійде до Марка! Ясно? – кричала я.

– Так зрозумів я, зрозумів. Не кричи. Пішли краще мультик подивимося, раз кіно скасовується.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *