«Симптоми спочатку нагадували отруєння. А через день відмовили нирки, потім легені і серце»: у столичному «Охматдиті» врятували життя 3-річної дівчинки

Три свічки на іменинному торті Злата задуває одночасно. Для батьків дівчинки, Анастасії й Олександра, це велика радість і свідчення того, що легені у донечки добре відновлюються. Літо цього року було для родини як страшний сон: Злата захворіла і знаходилася в дуже тяжкому стані, надії на одужання практично не було. А тепер дівчинка знову активна, весела, її дзвінкий голосок лунає і вдома, і на дитячому майданчику. Це справжнє диво, що лікарям вдалося врятувати дитину і не дати батькам впасти у відчай.

Повідомляє fakty.ua

— На початку липня у Злати раптом з’явилися симптоми харчового отруєння: блювота, рідкі випорожнення, — і ми одразу звернулися до приватної клініки, — згадує мама дівчинки Анастасія. — Особливо не переживали: щеплення від ротавірусу було зроблене, а позбутися неприємних симптомів, думали ми, допоможуть лікарі. Але в приватній клініці нам сказали, що призначати лікування не беруться, викликали швидку — і нас доправили до столичного «Охматдиту».

— В якому стані була Злата?

— Трохи квола, але ми вважали, що це через зневоднення. Сподівалися, що дитину підлікують і ми за два дні будемо вже вдома. В «Охматдиті» донечці зробили аналізи й одразу забрали в реанімацію, пояснивши, що у неї відмовили нирки і їй необхідний гемодіаліз, тобто очищення крові за допомогою апарату «штучна нирка». Ми й подумати про таке не могли! В реанімації Злата знаходилася майже два місяці.

— Ви могли бути поряд з дитиною?

— Так. По черзі, як і всі батьки. Але одного разу завідувач відділенням інтенсивної та еферентної терапії гострих інтоксикацій Олександр Урін запросив нас з чоловіком і сказав, що Златі треба встановити апарат ЕКМО, щоб насичувати кров киснем. Ми не одразу зрозуміли, що ситуація надкритична. А от коли лікар запропонував нам обом зайти до Злати, щоб побути з нею, стало моторошно.

З’ясувалося, що з роботою вже не справляються не тільки нирки, а також легені й серце. Сатурація знизилася до 50 процентів замість 97—98. Зараз, через ковід, вже всі розбираються в цих показниках. Навіть апарат штучної вентиляції легень не міг допомогти. Єдина надія була на ЕКМО («штучну легеню»). З його допомогою кров насичують киснем не через легені: «прокачують» взяту з вени кров через оксигінатор і повертають її в кровообіг. Але в «Охматдиті» апарата не було. Не було його і в усьому Києві: всі апарати задіяли для того, щоб рятувати хворих на коронавірус з ураженням легень.

— Але Злату все ж вдалося підключити до ЕКМО?

— Так. Лікарі «Охматдиту» задіяли всі організаційні можливості і зв’язки. Звернулися по допомогу до колег з Центру дитячої кардіології і кардіохірургії, а також до анестезіолога Андрія Висоцького, одного з найкращих спеціалістів, який має досвід застосування такої методики. Того дня він мав летіти з сім’єю у відпустку, але залишився в Києві і до четвертої години ранку разом з Олександром Уріним не відходив від Злати. Коли ми бачили, як борються за життя Злати лікарі, розуміли, що не маємо права впадати у відчай.

— Протягом року завдяки застосуванню методики ЕКМО — екстракорпоральної мембранної оксигінації — нам вдалося врятувати вісім дітей, які без неї були фактично приречені, — говорить генеральний директор Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Володимир Жовнір. — Методика дозволяє лікарям фактично оживити людину, забезпечуючи киснем всі органи й тканини і даючи організму час на відновлення. Так сталося і з маленькою Златою, у якої було мультиорганне ураження. Тепер вся професійна команда «Охматдиту» радіє, що дівчинка відновлює здоров’я. Але вона ще буде приїздити до нас спочатку на консультації, а потім, гадаю, просто в гості.

Володимир Жовнір: «За допомогою ЕКМО спеціалістам нашої лікарні вдалося врятувати вісім дітей. Без застосування цієї методики вони були фактично приречені»

«Коли після двох місяців мовчання Злата почула свій голос через клапан в трахеостомі, вона злякалася і розплакалась»

Злата повідомляє: «Я з’їла яблуко». Тепер вона вже не боїться свого голосу. Але коли вперше почула його після двох місяців мовчання, розплакалась.

— Злата знаходилася в реанімації «Охматдиту» майже два місяці, — згадує мама дівчинки Анастасія. — Коли її «розбудили», вивели з медикаментозного сну, їй довелося вчитися тримати голівку, ковтати, сидіти, а потім ходити. Але відновлення пройшло добре.

— Яка була реакція, коли після такого тривалого сну Злату почали будити?

— Лікарі робили це дуже обережно, зменшуючи кількість седативних препаратів. І от Злата розплющила очі, прийшла до тями… Таких величезних переляканих очей, як були у неї в той момент, я ніколи не бачила. Ми почали звертатися до неї, кликати, і вона впізнавала нас, стежила очима, реагувала. Це свідчило про те, що мозок не постраждав. Коли Злата була без свідомості, ми постійно з нею говорили.

— Про що саме?

— Розповідали, що купили для неї нове ліжечко, як для дорослої, облаштували кімнату, перелічували її улюблені іграшки. Я сподівалась, що вона нас чує. А коли Злату розбудили, ми продовжували з нею говорити. Вона намагалася відповідати губами, але звуку не було. Взагалі-то вона у нас гучномовна дівчинка. А тут — без голосу. Ще нас стривожило таке: під час бронхоскопії лікарі помітили, що голосові зв’язки начебто паралізовані. Ми переживали, що голос не відновиться або сильно зміниться. Але перевірити це не було можливості.

«Злата знаходилася в реанімації «Охматдиту» майже два місяці, — згадує мама дівчинки Анастасія. — Коли її «розбудили» після медикаментозного сну, їй довелося знову вчитися тримати голівку, ковтати, сидіти, а потім ходити. Але відновлення пройшло добре»

— Коли ж Злата почула власний голос?

— Це сталося, коли її вже перевели в палату. На трахеостому встановили голосовий (фонаційний) клапан. Раніше, коли Злата намагалася крикнути, це було беззвучно, а тут раптом крик виявився гучним. Донечка страшенно перелякалась власного голосу, навіть заплакала. А потім спробувала говорити — і їй це вдалося. Почала щебетати, як пташка.

— В реанімації Злата знаходилась два місяці…

— Так. Спочатку лікарі думали, що токсикоінфекція спричинила проблеми тільки з нирками. Кров Златі очищали, застосовуючи два методи — перитоніальний діаліз (в животик вводять спеціальний розчин, а потім його прибирають) і гемодіаліз — за допомогою апарату «штучна нирка». Але інфекція була дуже агресивною і викликала тяжку пневмонію.

Лікарям не одразу вдалося підібрати антибіотики, доводилось їх міняти, тому що вони не діяли. Легені були вражені інфекцією і перестали виконувати свою функцію. Крім того, з’явився ще один діагноз — кардит. Запалення серця призвело до того, що м’яз міг скорочуватися лише на 50 відсотків. Про все це важко згадувати. Але ми розуміємо: тільки відданість лікарів своїй справі, їхній високий професіоналізм, небайдужість врятували життя Злати.

«Завдяки дихальним вправам легені мають відновитися за пів року»

Анестезіолог Андрій Висоцький одразу відгукнувся на прохання колег з «Охматдиту» встановити ЕКМО маленькій дівчинці. Коли Андрія Дмитровича попросили доступно пояснити, як діє екстракорпоральний мембранний оксигінатор, він відповів, що зробити це для нього буде досить складно. І все ж погодився.

— Це апарат, який дозволяє тимчасово заміщати втрачені функції легень або одночасно легень і серця, як було у Злати, — говорить Андрій Висоцький. — Фактично це «милиці» для реанімації. Метод допомагає рятувати пацієнтів, коли всі інші можливості вичерпані. Важливо враховувати: навіть якщо є потрібна апаратура, головне — люди, які вміють нею користуватися. Їм треба вчитись це робити, але у них має бути бажання і відповідальність. Бо «залізо» нічого не вирішує. Процедура має бути безпечною й ефективною. Перш ніж встановити апарат ЕКМО Златі, ми перевірили, чи все для цього готове: чи здатна команда «Охматдиту» забезпечувати нагляд в режимі 24 години на добу, сім днів на тиждень.

Отримавши підтвердження, підключили апаратуру. При мультисистемному ураженні, коли не працюють основні органи, вилікувати дитину можна було, лише поєднавши всі доступні методики. Одне лише ЕКМО нічого не дало б, але й без нього обійтися було неможливо.

— Коли до всіх проблем, які були у дівчинки, приєднався токсичний сепсіс-асоційований кардит, коли серце дитини перестало нормально скорочуватись, ми запросили спеціалістів Центру дитячої кардіології і кардіохірургії і методи лікування підбирали вже з ними, — говорить генеральний директор «Охматдиту» Володимир Жовнір. — Важко навіть уявити, скільки було проведено експертних консультацій, скільки медиків брали участь у лікуванні Злати. І це були не лише лікарі з декількох медичних центрів столиці, а й медсестри, няні. Важливо, щоб вся система рятування дітей була добре налагоджена.

«Лікарі Андрій Висоцький (перший зліва) та Олександр Урін встановили Златі апарат ЕКМО, завдяки чому дали їй шанс вижити, — говорить мама дівчинки Анастасія. — Але вони наголошують: щоб врятувати донечку, працювала вся команда «Охматдиту», а також спеціалісти інших медичних центрів»

…У Злати вже немає трахеостоми, ранка зажила, голос відновився, а весела вдача взяла верх над негараздами.

— Коли ми повернулися з лікарні додому, помітно було, як Злата скучила за своїми іграшками, за нашею кішкою Ніко, яка її зустріла, — згадує Анастасія. — Вдома відновлення пішло швидко, тому що донечка стала більше ходити, бігати. Їсть вона все, що їла до хвороби. Щоправда, трохи обмежуємо її в солодкому. Якщо не згадувати, що трапилось, — звичайна здорова дитина. І ми самі поводимося з нею як зі здоровою.

Деякий час будемо їздити на консультацію, здавати аналізи, робити КТ. Адже легені мають відновитися за пів року. Робимо дихальні вправи, в тому числі задуваємо свічки. От тільки пам’ять не відпускає… Ми з чоловіком розуміємо: якби не дії лікарів Олександра Уріна, Андрія Висоцького та багатьох інших, шансів на життя у нашої донечки могло б і не бути.

Фото надане пресслужбою НДСЛ «Охматдит»

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *