– Ти заробляєш менше, тому мусиш допрацьовувати по дому. – після цих слів чоловіка я поділила полички в холодильнику

Одного разу була дуже втомлена після роботи і попросила чоловіка, який лежав на дивані, допомогти мені по дому. Він з відповіддю не барився:

– Я заробляю 20 тисяч, а ти 11, так що давай, допрацьовуй по дому. Ще лишилося 9 тисяч відпрацювати.

Мене ці слова, м’яко кажучи, вразили. В нас ніколи не було розбіжностей по фінансових питаннях. Бюджет у нас був спільний, майже всю зарплату чоловік віддавав мені. Але тут важливо замітити, віддаючи мені гроші, чоловік хотів тільки все найкраще, мала бути тільки м’ясна вечеря, інакше це вже була не вечеря.

На машину грошей теж не жалів, одяг купляв тільки брендовий – він ж заробляє! А я стала помічати, що в “дозаміжні” часи купувала собі набагато більше в плані одягу, косметики, дозволяла і походи в салон краси зрідка. А тут … Трачу всю його зарплату, ще й свою на загальні, так би мовити, потреби!

А загальні – це дорога їжа, м’ясо, запчастини, одяг чоловіку. До того ж нині все подорожчало, а зарплата залишилася така ж. Сказала про це, але мені у відповідь чоловік сказав, що треба вміти витрачати з розумом або заробляти мені побільше і мовчати.

Компліменти змінилися, все частіше на свою адресу я стала чути що і господиня така собі, то його друзів не так прийняла, то м’ясо не того прожарювання. При цьому вся допомога по дому повільно зійшла нанівець.

І ось в один з таких докорів я йому відповіла, що непогано було б, якби він хоч трішки мені допоміг по дома, адже я ж теж працюю! Поки нас дітей немає, так я справляюся, а що буде, як малюк народиться?

Ну і отримала у відповідь, що зарплата у мене на 9 тисяч менше, у нього 20, у мене 11, мала б «доопрацювати» по дому.

Мене це обурило, вийняла з гаманця його кредитку і кинула йому в обличчя. І сказала:

– Мені це набридло, якщо ти так хочеш, буде по твоєму, – я відкрила холодильник і сказала:

– Ось моя полка в холодильнику, а ось – твоя. Зрозумів? Готуй собі тепер сам, продукти також купуй сам. Комуналка навпіл, на машині можеш мене більше не підвозити, катайся сам, я ж буду на автобусі далі їздити.

Мабуть не треба казати, що цю ніч чоловік спав на дивані. Я ж всю ніч крутилася і не могла заснути, адже розуміла, що ця моя ідея з поличками в холодильнику – це початок кінця. Але при цьому думала, що, можливо, чоловік все зрозуміє, скільки сил і грошей я витрачаю на весь побут і почне цінувати мене і мою роботу, а не дорікати.

Але все склалось не так, чоловік тільки злився і дорікав мені, вечеряв в кафе, а по ночах, поки я спала бігав на кухню і зазирав в каструлі, але там м’яса не було! Я нишком тільки з цього сміялася.

Забігаючи на перед, скажу, що експеримент з поличками скінчився розлученням. Він сів у свою машину назад до батьків, а я залишилася квартирі, так як вона мені дісталася від батьків. Чи жалію я? Так. Чи вчинила б інакше? Точно ні.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *